Культурний фронт.
Буквально
Українська
культура стрімко криміналізується, політизується. Це дуже сумний і тривожний
факт. До керівництва колись тихої і консервативної сфери, прийшли «сучасні»
менеджери та «ефективні власники». Ввічливі інтелігенти, заглиблені у книжки і
залюблені рідним краєм, опинилися на пенсії чи незначних посадах. Сформувався
справжній культурний фронт. Є дві бойові позиції – чиновники, депутати з армії
влади проти погано організованого та фактично беззбройного народного ополчення
– громадськості.
Це не було б так
смішно, аби не сумно…
Бойові дії
ведуться щодня.
Хтось рятує
історичні будинки, хтось заповідні місцини, хтось музеї… Виникли стихійні
осередки справжніх фанатичних активістів. Пишуться колективні листи, заяви,
організуються пікетування, блокування, демонстрації, штурми, мітинги… Приємно
спостерігати за тим, що люди виходять не ЗА гроші, а ПРОТИ грошових мішків, які
заради прибутку готові на все.
Саме у цьому
середовищі формуються нові революціонери. Бо якщо громадянин готовий страждати, ризикувати за ІДЕЮ, тим більше гуманітарного
плану, що для скоробагатьків є диким – у них відсутнє абстрактне мислення, -
він швидко переходить на вищий енергетичний рівень, стаючи лідером. Зникають
страх і комплекси. Випадкові відсіваються відразу: сутички з міліцією, наїзди
бандитів, погрози, суди, часто навіть затримання, швидко вчать цінити
внутрішній спокій.
Активісти
приходять на протести пішки. Чи приїздять тролейбусом. Натомість, супротивники
красиво прибувають на розкішних авто у супроводі охорони і свити. Майже всі з
депутатськими мандатами і сумнівними, хоча і законними рішеннями різноманітних
рад, погодженнями, експертизами, лякливо підписаних продажними чинушами.
Непроплачена,
тому не чисельна, але щира культурологічна акція протесту – єдине, на що здатне
нинішнє суспільство. Далі пішла політика з технологами, бюджетами, штабами,
публічними спікерами… То зовсім не те!
У протистоянні
розумієш, що один у полі воїн! Та ще й який воїн! І коли поруч відчуваєш плече
надійного союзника, знаєш, що хтось прикриває спину, приходить перемога.
…В новинах
повідомлення про дрібного чиновника від культури, який за рік керування,
нацарював пару квартир, авто, бізнес і був затриманий з хабарем у 250 тисяч
доларів. За підпис! Звичайний нині факт. Пацану не пощастило. Але, відкупиться…
Без коментарів.
А ми продовжуємо
видавати журнал «Музеї України» без всілякої комерційної вигоди…
Віктор Тригуб, з вступної статті для журналу "Музеї України"
(завдяки драконівським вимогам нового Податкового кодексу, з наступного
року часопис не буде доступний передплатникам - лише інтернет....)
|