Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [194]
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Віктор Тригуб редактор «Музеїв України»: «Маємо 5000 музеїв! І це прекрасно!»

Віктор Тригуб редактор «Музеїв України»: «Маємо 5000 музеїв! І це прекрасно!»

 Україна – музейна країна! Ми є одним з лідерів у світі за кількістю і доступністю музейних закладів! Напередодні Дня музеїв говоримо з редактором журналу «Музеї України», Почесним працівником туризму України Віктором Тригубом. Пан Віктор відомий за організацією масштабних інформаційних кампаній на захист музеїв, засновник і творець кількох власних музеїв, учасник вже легендарних розшуків культурних цінностей на міжнародній арені, шукач скарбів, член багатьох пошукових експедицій і розкопок на місцях боїв, сталінських репресій, сміливий дослідник історії.

-Пане Вікторе, то скільки у нас музеїв? Таке враження, що їх так і не змогли порахувати!

-Звернемося до статистики Мінкульту. «На сьогодні в Україні працюють 45 національних музейних закладів, 570 державних та комунальних музеїв, 1141 музей на правах філіалів та відокремлених підрозділів. Серед них 14 національних музеїв належать до сфери управління Міністерства культури України.

 

У музеях та заповідниках зберігається близько 12 млн. 300 тис. пам’яток.

 

У музейній сфері працює 15,1 тис. фахівців, у тому числі 5.1 тис. наукових співробітників. У 2012 році музеї відвідало близько 21.8 млн. осіб».

Підкреслю, це вертикаль Мінкульту! А є ще десь 3500 музеїв і музейних кімнат в системі Міністерства освіти і науки! Це вузи, гімназії, ліцеї, школи… Десь 50 музеїв має Міноборони, Митниця, податкова, СБУ, МВС, розвідка. Сотні музеїв залишилися на приватизованих заводах, у колишніх колгоспах, різноманітних установах,  відомствах…

А є ще сотні приватних музеїв, музейних кімнат при громадських організаціях, фірмах… За найскромнішими підрахунками Україна має 5000 музеїв! Хоча, підкреслю, ця цифра умовна!

Нам є чим пишатися, що і де показати! Тож, відвідуйте музеї!

-Вже кілька років преса висвітлює гучні музейні скандали. Чи припинеться музейна війна?

-Сумнівно. Є три постійних подразники. НІЕЗ «Переяслав», Нацзаповідники «Софія Київська» і Лавра. Там попереднім, дуже дивним Міністром культури, призначено не менш дивних директорів. Почалися масові звільнення. Колективи розколоті. В результаті – колотить всіх. Адже, це заклади планетарного рівня, які всі знають. Ще жевріє надія, що нинішній Міністр Леонід Новохатько зможе нормалізувати ситуацію. Хоча, песимістів більше… Пройшовши десятки конфліктних моментів, ми переконалися, що у вправного директора музею, особливо великого, скандалів бути не може за визначенням! Згадаємо наших аксакалів – Героїв України Б.Возницького і М.Сікорського! Вони створили і налагодили роботу гігантських музейних комплексів! Подолали чимало труднощів. Була командна гра, спільний егрегор. Порівнювати їх з тією духовною дрібнотою, яка не може організувати розмірену роботу у давно створених закладах, гармонізувати стосунки у колективі, налагодити наукову діяльність просто не коректно! Таких горе-керівників слід замінювати нещадно! То є нездари, здатні лише дерибанити державні кошти! А справжній директор – то творець! Їх нині одиниці. Далі буде ще менше. Ми зараз беремо участь у анекдот-шоу довкола Одеського музею західного і східного мистецтва. Без сміху писати про те неможливо. 30-літній хлопець, з дипломом лікаря-венеролога та досвідом роботи у шкірвендиспансері, чомусь опинився у кріслі Начальника управління культури Одеської ОДА! У нього виник грандіозний план покращення головного Одеського музею! Змістили досвідченого директора В.Островського. А на його місце вирішили брутально всунути 30-літню адміністраторку казино і засновницю кафе, без профільної освіти та досвіду роботи в культурі! Призначати відразу такого цінного кадра, враховуючи протест колективу, не ризикнули. Зробили її зав відділом комерції (!). А вона звикла, що її раби-офіціанти вдягнені однаково. Тож вирішила і музейних холопів вдягнути у стилі безправної обслуги – темний низ і світлий верх. Це унікальний науковий колектив хранителів витворів мистецтва, які коштують сотні мільйонів доларів! Коли про цю комедію, з нашої подачі, довідався М.Я.Азаров, призначив перевірку ОДА. Не здивуюся, що цей кадровий цирк стане причиною кількох відставок. Ще не пізно повернути старого директора і припинити ганьбити Одесу!

-Після еротичної комедії у Лаврі, це вже якось і не смішить… Поговоримо про романтику. Пошук скарбів, повернення культурних цінностей, міжнародні розслідування. Як Вам вдається, маючи зображення однієї монети, одну фотографію закручувати просто детективні серіали на кількох континентах, що проходять у режимі реаліті-шоу? Спершу мені здавалося, що то такий літературний жанр, фентезі. Потім побачив, як на все те реагують чиновники вищих ешелонів з БАГАТЬОХ країн, офіційна преса, спецслужби, історики. Змушений повірити. Потім дійсно фільми виходять, якісь експедиції, книги, підручники. Сам чув переказ Ваших легенд екскурсоводами…

-Ті розслідування, пригоди, свідки – реальні. І їх рівень високий. Це Сіра зона історії, де нині відсутні як спростування, так і підтвердження. Ще засекречені архіви. Відповідно, після нашої романтично-іронічної подачі відразу виникають легенди. А є велика категорія людей, яким подобається бути персонажем легенди! І то дуже непрості діячі! Нашими слідами йдуть інші журналісти, письменники, історики. Теж щось знаходять. Публікації, книги, фільми… Читачам подобається.

Нині ми шукаємо докази останнього конвою Гітлера на 11 субмаринах, одна з яких була з українським екіпажем у 1945 році. Маємо свідчення сина члена екіпажу, який живе в США і разом з нами брав участь у теж легендарній операції «Козацькі регалії». У Чилі та Аргентині після війни виявилися понад 60 нацистських підводних човнів! Що і кого вони привезли? Відомий журналіст Костянтин Стогній навіть фільм зняв на цю тему. Везе на Канський кінофестиваль. Відчуваю, отримає нагороду.

Ще триває пригода з одним московським аукціоном, де засвітилися унікальні срібники з тризубом і гроші Київської Русі. То дуже резонансна справа. Після неї цілий проект Закону написали. Нині скандал, аби його не прийняли. Шоковані галасом у пресі москвичі навіть цілу колекцію українських монет виготовили. Виставили у нашому Посольстві. Вже Міністр культури відвідав. Там справді почалося з однієї монети…

-Вже про відомі західні аукціони,  російські архіви з грифом «Секретно!» не будемо згадувати! Це правда, що після Вашої епопеї з пошуками затонулих танків, один музей дійсно отримав у подарунок старий танк?

-Ось ще одна легенда, яка народилася на очах. Ми створили кілька маленьких музеїв при редакції. Музей слідопитів, Музей булатної зброї, Музей козацьких страв, Музей плакату… Відповідно, спілкуємося з неординарними людьми. Дійсно, намагалися вирахувати кілька затонулих танків і притягти до Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році», що у президентському селі Нові Петрівці. За процесом з гумором спостерігали в Київській ОДА і Голова Вишгородської РДА О.О.Приходько. Вони ж розуміли, якщо станеться диво і ми щось випадково знайдемо,їм те залізо доведеться витягати, перевозити, реставрувати… А коли ми організовуємо якусь експедицію, то два-три провідних канали і десяток газет про неї пишуть, знімають. За легендою, Олександр Приходько зустрів Начальника Генштабу і прямо спитав, чи немає у них якогось німецького чи іншого списаного танку для музею. Слідопити «дістали». Виявилося, є зайвий ИС-3. Поки ми ганяли болотами, потім охололи, бо нічого не знайшли, директор музею І.П.Вікован тихо підписав необхідні папери, а до музею доставили танк! Екскурсоводи вже розповідають. Туристи йдуть, дивляться, хоч танк ще не встановлено в експозиції. Весела історія, дійсно легендою стала! Як і наші пошуки шаблі Мазепи у чотирьох країнах. Поки ми розплутувати історичні та шпигунські ребуси, зброярі Володимир Остапович та Олег Козяр виготовили копію шаблі. Спершу сенсація, потім легенда. Музейні сенсації майже зразу стають легендою!

-Ваше розслідування діяльності концтаборів НКВС СРСР у Козельщині та Путивлі на контролі урядів шести європейських країн. Зможете довести до кінця?

-Це складний випадок! Ми з Володимиром Бровком намагаємося встановити долю кількох тисяч поляків, молдаван, румун, литовців, естонців, латишів, що там зникли. Сподіваюся, за допомогою наших європейських друзів, знайдемо істину! Хоча, розслідування просувається з проблемами... Нині вже є експозиція в Музеї плакату в Нацмузеї у Пирогові про ті пошуки. Запрошую!

-Завжди із задоволенням читаю Ваші публікації про всі ті, як Ви кажете веселі пригоди! Можливо, колись увійдуть до золотого фонду української журналістики! Напередодні Дня музею щиро вітаю Вас і всіх музейників з святом! Бажаю нових пригод, відкриттів, знань, гарного настрою, який завжди повинен бути після відвідин музею!

-І Вам спасибі за увагу! Мандруйте Україною! Від музею до музею! У нас справді є на що подивитися! Дізнаєтеся чимало нового!

Анатолій Авдєєв, редактор журналу «Сурма» 


Категорія: Мої статті | Додав: defaultNick5829 (17.05.2013)
Переглядів: 609 | Теги: Віктор Тригуб редактор «Музеїв Укра | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: