Німецький астронавт: «Шатли могли б продовжувати літати, але…»
У США приземлився шатл Atlantis – це був останній політ човника в
космос. Нового корабля поки немає. Інтерв’ю з німецьким астронавтом
Гансом Шлегелем про закінчення ери шатлів.
Ганс Шлегель літав на двох американських шатлах - Columbia (1993) та Atlantis (2008).
Deutsche Welle: Пане Шлегель, на Вашу думку, шатли повинні продовжувати літати?
Ганс Шлегель: Вони могли б продовжувати літати, але є
рішення, яке вже давно неможливо було відмінити, і ми повинні з цим
змиритись. Ми припиняємо щось, що вже виконало своє завдання і, треба
визнати, було дуже небезпечним.
З цієї причини, з’явились гроші для започаткування розробок в приватному секторі, і деякі з них уже проводяться.
У наступному році буде вирішено, на яких двох, або навіть лише одному
з можливих варіантів ми сконцентруємося для виведення об'єктів на
орбіту, близьку до Землі. До чого це все приведе, і як ми зможемо
використати це на практиці – це те, про що ми досі не маємо жодного
уявлення. Головне, що ми можемо забезпечити міжнародну космічну станцію
експериментальним обладнанням, персоналом і продуктами до 2020 року.
- Чи є комерціалізація космосу найкращим кроком для Америки?
 Ганс Шлегель-
Поза всяких сумнівів. І це теж величезна можливість для нас,
європейців. Ми повинні чітко розуміти, що, врешті-решт, американці і
NASA не залишаться на самоті у розвитку та покращенні космічних
подорожей. Співпраця вже відбувається за допомогою зв’язків,
встановлених через Атлантичний океан, та за підтримки європейських
держав, яка була організована Європейським космічним агентством, а також
з національними агенціями, такими, як Німецький аерокосмічний центр
(DLR).
Під час впровадження цього амбітного проекту ми стали настільки
нерозривно пов'язані між собою, що я завжди підкреслюю: ми є зразком для
наслідування того, як можна розпочати та реалізувати амбітні проекти по
всьому світу.
- Під "ми" Ви маєте на увазі Європейське космічне агентство?
- Я маю на увазі нас як європейців, нас як людей. Ми – сім мільярдів
астронавтів на ньому, нашому материнському кораблі «Земля». Я думаю, що
кращим досвідом моїх 23 років у якості астронавта була можливість
допомогти у розвитку співпраці між Сходом і Заходом та між Північчю і
Півднем. Це чудово – бути в змозі бачити, як довіра один до одного та
залежність один від одного росте і росте. Це просто фантастика.
- Тобто, для Вас не було б жодних проблем, якби американці втратили свою провідну роль в західних космічних польотах?
- Я думаю, казати «так» було б перебільшенням. Я вважаю, що
американці, як зараз, так і раніше, відчувають себе провідною країною, і
до якоїсь міри це правда. Однак, із припиненням польотів космічного
шатлу є тільки одна нація, яка має доступ до польотів на низькій опорній
орбіті, і це Росія. Але, як ми говорили, це не є вирішальним фактором;
вирішальним фактором є те, що ми, в партнерстві, можемо йти до
досягнення наших цілей. Ця перевага, яка виходить із даного твердження,
на мою думку, є найбільш важливою.
- Істотний розвиток міжнародного співробітництва – це спадщина Міжнародної космічної станції та шатлу?
- Так. Міжнародна космічна станція буде продовжувати працювати до
2020 року. Це також спадщина російської космічної станції «Мир».
Подумати тільки – 15 років тому у нас була американсько-російська
програма «Мир-Шатл». Шатл летів до станції «Мир», стикувався з нею, і
постачав на станцію продовольство, як це робилося останнім часом на
Міжнародній космічній станції. Це був новий досвід для американців, і це
показало їм, що амбітні цілі можуть бути досягнуті за допомогою
міжнародного співробітництва.
- І Ви вважаєте, що Європа продовжить долучатись до проектів, не зважаючи на теперішню атмосферу жорсткої економії?
- Жорсткі бюджети завжди умовні. Звичайно, це важлива задача –
тримати їх збалансованими, адже від цього залежить стабільність нашого
світу. Це перше, що я можу сказати, але, і тут йде велике «але»:
економічна міць Європи, разом узятої, значно більша, ніж економічна міць
американців, і ми не повинні боятись.
Якщо ми захочемо і якщо ми вирішимо, то зможемо допомогти в
формуванні майже будь-якого запропонованого проекту, в тому числі на
землі. Це завдання, природно, не входить в обов'язки лише європейського
національного уряду, але й залежить від взаємодії між європейськими
країнами.
Автор: Крістіна Бергманн / Катерина Каплюк
Редактор: Роман Гончаренко
| 
