Вперше
музейні журналісти занурилися у творчий ритм життя справжньої
кінокомпанії. На запрошення директора кіностудії Film.UA Олега Степурка,
дослідили закриті для широкого загалу колекції, більшість з яких мають
значну історичну музейну цінність.
На київській околиці діє справжній "троєщинський Голівуд" - велика кіностудія
FILM.UA. Тут знято чимало відомих фільмів, серіалів, телепрограм.
Кіношники мають чимало унікальних колекцій міжнародного історичного
значення. А у жителів масиву кіностудія асоціюється перш за все з
макетом літака ТУ-2 в реальному розмірі.
Ще раз про батька Махна Повідомляємо точну дату - Махно народився 26 жовтня 1888 року (за
новим стилем - це 7 листопада 1888 року). Відомий історик із Запоріжжя
Володимир Чоп, який багато років займається вивченням історії
махновського руху, оприлюднив серію сенсацій. Чоп знайшов церковну метричну книгу Гуляй Поля. І
взагалі розкопав серію історичних сенсацій, які повинні прояснити
бурхливі події тих часів, спаплюжених "радянськими істориками з КГБ". На
жаль, доводиться константувати доконаний факт - більшість "впливових"
радянських істориків, що дісталися Україні, були або кадровими офіцерами
спецслужб, або звичайними слухняними стукачами. Тільки тепер
розпочалося розчищення міфів, створених вірною гвардією КПСС.
Москва,Санкт-Петербург, Новосибірськ, Чита. Це регіони, де сконцентровано основні масиви
документів та експонатів з української історії. Все дбайливо зберігається у
секретних спецхранах, про існування яких, не те що широка публіка, а навіть
відомі історики не знають. Дивує, що папірці трьохсотлітньої давності і досі
позначені грифом «Секретно!». Як Сталін засекретив, так ніхто і не ризикнув
відкрити.
В Національному музеї-заповіднику «Битва з Київ у 1943 році» відбулося
засідання директорів музеїв Київської області.
В підпорядкуванніКиївської обласної
державної адміністрації знаходиться 7 музейних закладів: Національний музей
–заповідник«Битва за Київ у 1943 році»
(с. Нові Петрівці), Вишгородський історико-культурний заповідник, Меморіальний
музей-садиба К. Г.Стеценка, (с. Веприк), Музей І.С.Козловського, (с.Мар’янівка),
Київський обласний археологічний музей, Яготинський історичний музей,
Білоцерківський історичниймузей.
Здається,
захоплива епопея довкола пошуків німецького танку «Пантера» на Черкащині,
добігає кінця. Ажіотаж, що почався після кількох наших публікацій, має і
позитивний момент. Поки група слідопитів і керівники державних музеїв готували
документи, проводили розвідку, знайшлися поки не відомі нам ентузіасти, які
просто вирахували місце затоплення танку, видно, пройшлися з металодетекторами.
А нині концентрують там техніку для розкопок.
Хто ті люди, який
їх статус, цілі, нам поки не відомо. В принципі, то не має ніякого принципового
значення. Хай копають!
У вищих
правителів свої традиції. Відшліфовані століттями. Можливо, найбільш розвинутий
нагородний сектор. Тут все продумано до дрібниць. Кому, коли, за що і до чого
дати. Медальку, орденок, звання, грамоту… Враховується все! Заповнюється купа
анкет, збираються характеристики, пишуться подання… Все зроблено так, що
нормальна, чесна людина практично не має ніяких шансів отримати нагороду! Лише
свої, наближені до начальства, та і саме те начальство. Простий громадянин
нагороджується хіба посмертно, або дійсно після звершення якогось справжнього
подвигу…